Розчарування та зневіра Людей яких я пустила в свій будинок в селі навряд чи можна вважати людьми. Бо залишили після себе наче орки…Памперси розкидані по подвір’юМеблі з хати винесені просто на вулицюМої рушники наче ганчір’я в сараях
моєї дитини просто порваний
Холодильник, який вимкнутий з резетки, а в ньому купа зіпсованих гнилих продуктівЗаколочені гвоздями дверіВікна заколочені плівкою і гвоздями і ще хз чимЦілий посуд, який розкиданий на подвір’ї по земліБорг за світло, який можливо мені вдасться компенсувати за виплату від держави, якщо вона будеІ ще й людям нагадили в селі В нас люди добрі от і понаписували молоду пару з дитиною на 2000+1500 грн в магазині за словами місцевих.
Чи буду я після цього допомагати переселенцям? Певно, що ні і дуже з обережністю взагалі ставитись до тих хто родом з Луганщини.Чому через таких свиней мають бути осудженні нормальні люди, які тікають від війни?Не хочеш зла то не роби людям добра -це прислів’я нажаль сьогодні забулось.Але все налагодиться і ми знову заживемо, як колисьНа зображенні може бути: 1 особа, природа, дерево та водоймаВероніка Терехівська почувається пригніченою в Зарічанка.
