Збройні сили України взяли гарний темп і протягом найближчих 2-3 тижнів можуть проводити успішні контрнаступальні операції – поки ворог не встиг відновити свої резерви і підготувати щойно мобілізованих. Окупант може втікати з Херсона, оскільки практично потрапив в оточення. На інших ділянках фронту ворог може впасти у паніку.
У певний момент фронт може здригнутися. Якщо ЗСУ зможуть прорвати оборону окупанта на Луганському напрямку, може статися розрив фронту. Тоді українська армія отримає чудову нагоду для “роботи” з донецьким угрупованням агресора. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005 – 2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.
– У ніч проти 5 жовтня ворог атакував Київську область за допомогою дронів-камікадзе. У Білій Церкві спрацювала ППО, але все ж таки були “прильоти”. За вашими оцінками, що ворог може планувати стосовно Києва та області? Чи залишається Київ для нього ласим шматочком?
– Нові удари, особливо масовані, яких було 12, були зроблені після оголошення анексії територій, на яких проводився так званий референдум. Це знакова подія з метою залякування громадян України.
Противник продемонстрував, що він здатний завдавати ударів по Київській області, супутнику Києва, місту Біла Церква, де є можливість розміщення військових цілей. Але то був перший розвідувальний удар.
Цей удар має і військове значення – перевірити можливості нашої ППО та інших систем контролю. Дрони складніше виявляти, вони це розуміють. Спочатку ворог випробовує їх під Києвом, а потім, можливо, планує піти і на Київ, але з більш масовим застосуванням.
Наша система ППО працює на п’яти рівнях, і це перевірка боєм – які з цих рівнів працюють, а які – ні.
За оцінками нашого військового командування, досить складно організувати системний контроль неба та збивати всі дрони. Нині навчилися їх збивати, особливо у зоні бойових дій, де працюють не лише засоби ППО, а й тактичні, наприклад, безпілотники, гелікоптери, зенітні ракетні комплекси, певні САУ тощо.
Але у київському регіоні такої практики виявлення та знищення дронів ще не було. Але я думаю, що практику ми напрацюємо. Найімовірніше, наші сили оборони не врахували, що противник може скерувати таку велику кількість дронів – 12 – до району столиці.
Наразі Путін ухвалює рішення про те, як вчинити далі: чи, підписавши закон про “приєднання” територій України, розпочати не просто масштабні операції, а оголошувати війну (оскільки, як він вважає, війна йде вже на території Росії); чи продовжувати “спецоперацію”.
– Що означатиме оголошення Росією війни?
– У такому разі змінюється вся модель. Це не лише мобілізація, а й проведення військових операцій із розгортанням фронтів. Це серйозніша конфронтація, хоча ми розуміємо, що і без оголошення війни Путін залучив усі сили для продовження агресії в Україні або хоча б створення умов, щоб відбити атаки ЗСУ на тих напрямках, де вони проводять активні контрнаступальні операції.
Для нього важливо утримати анексовані території. Важливі напрямки – Донецький, Луганський та Херсонський, де найближчими днями для ворога можуть бути проблеми. Тому Путін поспішатиме, можливо, у зміні статусу “спецоперації” та посиленні контингенту на цих напрямках, на сході та півдні.
Звичайно, нагнітатиметься обстановка на білоруському напрямку, але там поки що немає достатніх мобілізаційних сил та засобів. Сили, які надходять туди, не мають ані бойового досвіду, ані злагодженості, ані техніки, ані озброєнь, ані бажання воювати, тому малоймовірно, що Білоруський напрямок буде театром воєнних дій великого масштабу, хоча провокації для відволікання наших Збройних сил можливі.
Можливі провокації там, де Путін ще має певні сили, наприклад, на Запорізькому та Донецькому напрямках, на окремих ділянках Херсонського напрямку.
Це, з одного боку, новий сценарій тиску на Україну, а з іншого — спроба підтягнути нові резерви. У цьому контексті дуже небезпечна тема – удари дронів-камікадзе, яких у них зараз близько 200. Із них використано близько 50-60 (Генштаб заявив про використання Росією 86 дронів, 60 було збито. – Ред.).
Це означає, що можливим є масований удар у бік Києва. Але Київ, маючи практику, вже розуміє, які можливості потрібно застосувати, щоб протистояти таким атакам. Це і ракетна техніка, і зенітні ракетні комплекси, включно з отриманими з Німеччини, Франції, США, Британії. Це комплекси, які розгортаються з урахуванням отриманих нами технічних засобів.
Як я розумію, буде застосовано всі засоби звичайних озброєнь. Це і гаубиці, які можуть стріляти на низьких висотах, великокаліберні кулемети, які можуть збивати дрони. Думаю, ці системи посиляться.
Якщо будуть масовані атаки дронами – десятки, сотні – більшість із них можуть збити. Шанси масованого удару по Києву невеликі, але є загроза – з метою морального впливу на керівництво України, щоб схиляти його до переговорного процесу на умовах Путіна. Цей фактор може використовуватись нарівні з іншими – з мобілізацією та загрозою ядерної війни.
Водночас сьогодні для ворога це складне завдання. Працює потужна система ППО, і дронам необхідно подолати великі відстані. Вони не пройдуть сотні кілометрів безкарно. Але готуватися до відбиття атак на Київ, звісно, необхідно.
– Ці близько 150 дронів-камікадзе, що залишилися у ворога, – куди вони можуть бути спрямовані? Яка була основна мета їхнього придбання в Ірану, хоча Іран і відхрещується від них?
– Вони були орієнтовані на завдання ударів по військових об’єктах, наприклад, по передових комплексах HIMARS, М270, радіолокаційних системах, які повністю контролюють весь регіон у зоні бойових дій. Це найефективніше їхнє використання. Вони наводяться, практично безшумно туди прямують. Їх складно виявити, оскільки вони прискорюються та завдають удару. 50 кілограмів вибухівки, звичайно, розносять будь-яку систему.
Але з огляду на те, що ми маємо дуже хорошу модель захисту військових об’єктів і наших комплексів, противник зрозумів, що дрони-камікадзе можна активно використовувати і з метою залякування цивільного населення, де немає такої системи захисту.
Тому що там, де працюють HIMARS, є безліч інших комплексів, які захищають їх. Тим більше цей HIMARS ще треба знайти, все це дуже складно, він постійно маневрує. Наші відпрацювали модель захисту найновішої техніки дуже чітко.
Але щодо цивільних об’єктів чи військових об’єктів радянського часу, то вони захищені не так добре. Тому ворог і кидає на них ці засоби – на інфраструктуру, складські приміщення та інше.
– Голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай заявив, що станом на 5 жовтня ЗСУ звільнили кілька населених пунктів в області. Спостерігається хороша тенденція. Чи вважаєте ви, що ЗСУ можуть зберегти цю позитивну динаміку і вже найближчими тижнями зайнятися “старими” окупованими територіями Луганської та Донецької областей?
– Я вважаю, що динаміка дуже хороша після харківських наступальних операцій. Противник уже не має системних резервів – підготовлених, злагоджених військових частин та з’єднань. Зараз вони намагаються їх зібрати, а поки що хочуть виграти час. Але це не вдається.
Резерви підтягнути також не виходить, оскільки ми бачимо, що мобілізовані розбігаються, тобто вони ще більше приносять паніку. Це величезний мінус для російських військ. Нові мобілізовані створюють ситуацію нестабільності під час завдання ударів, наприклад, авіацією чи артилерією.
Тому поки не підтягнуті нові резерви, навчені та підготовлені, динаміка хороша. Ми маємо можливість зайти на нещодавно захоплені території – Сватове, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Тут є тенденція подальших наступальних операцій як на Луганському напрямку, так і аж до Донецька.
Можливо, це не проривні наступальні операції, але тактичні операції продовжуватимуться. І тут уже справа часу, щоб противник не встиг підготувати резерви. Коли вони будуть підготовлені та кинуті на фронт, відвоювати ці території буде важче.
Російське командування заявило, що мобілізовано 200 тисяч, але вони ще навіть не доїхали до пунктів навчання. Відразу кидати їх у бій – це не тільки неповноцінно для оборони, але це і повний провал, тому що буде масова загибель і масова втеча цих мобілізованих.
Тому, думаю, протягом 2-3 тижнів ми маємо можливість наступальних операцій як на сході, так і на півдні, тому що це також найважливіший напрямок для звільнення територій, і, можливо, для створення передумов до звільнення не лише Правобережної України, а й частково Лівобережної. ЗСУ можуть завдавати ударів у бік Мелітополя, а це вже Запорізька область.
Поки що противник не має достатніх засобів. І на Херсонському, і на Луганському напрямках він перебуває у стані паніки чи близького до паніки. Вони готові втікати – ми знаємо це з радіоперехоплення, з розвідувальної інформації. Вони побоюються оточення та у будь-який спосіб намагаються отримати санкцію на відхід. Наприклад, від Херсона.
Путін дуже жорстко поставив питання не виходити з Херсона. Але він і щодо Лимана ставив питання, щоб його тримали до кінця, але Лиман ми відвоювали – і рухаємося далі. Тому я думаю, що Луганська, Донецька та Херсонська області дадуть перспективу звільнення територій у найближчі 2-3 тижні.
– Чи можуть у ці найближчі 2-3 тижні бути звільнені самі ці міста – Луганськ, Донецьк, Херсон?
– У Херсоні є перспектива, що вони самі звільнять місто, тому що противник зараз перебуває там у відрізаному стані та може бути оточений. Тому тільки один вихід – втікати.
Щодо Донбасу – частково. Там найпотужніші угруповання, особливо у Донецькому регіоні. Там доводиться дуже тяжко та складно наступати. Але якщо ми прорвемо оборону на Луганському напрямку і рушимо на Лисичанськ, Сєвєродонецьк і далі, це стане передумовою розриву фронту, заходження з тилу та з флангів до донецького угруповання.
Якщо весь фронт здригнеться, може виникнути спільна паніка. Якщо ми матимемо достатньо резервів – зможемо рухатися активно та масово далі.
Джерело
