Поспілкувався із Кримом. Чекають. Кажуть, що багато хто чекає. Мовчать, щоб їх не пресанули рашuстu, але чекають, коли ЗСУ зайдуть до Криму. А те, що заходитимуть, уже не сумніваються.
Ці люди допомагають як можуть. Здебільшого інформаційно. Але їхня інформація завжди підтверджується. І розповіли про найцікавіший маркер.– У нас тут є заклад, де всі місцеві депутати люблять збиратися і труть про свої справи.Так ось вони дуже скаржаться. Нічого не продається. Ділянки, земля. Їхні послуги не потрібні.
Нема того, що ще кілька тижнів тому було. Усі питання поставлено на паузу. А вони через це нервують. Адже час іде, а вони гроші втрачають. Прохолоджуються. Нині нічого не продається.– А з туристами що?– Тих, що нагнали профспілковими путівками сидять рівно на ж@пі. Вони й звалити не можуть. А ті, що самі приїхали, багато хто їде достроково. І поїхали ті, що з 2014 року сюди приперлися. Вони почали виїжджати. З речами. Через це пробок на дорогах поменшало. Кажуть, що подивляться на розвиток ситуації із Росії
– То Крим для них уже не Росія?– Виходить, що вже нема.Так, Крим – це Україна. Так було, є й буде.