Щоранку я прокидаюсь, в свій новий день народження (так, в кожного з нас новий день — це новий день народження, тільки чомусь багато хто про це забув), дякую ЗСУ за те, що жива, і йду читати новини.Читаю і вщент наповнююсь люттю, ненавистю, зневагою, презирством і шаленою жагою помсти. Всі ці почуття спрямовані на рскіх.
А потім я йду у фісбучок і читаю, як ви тут ненавидите одне одного. Не рскіх, нє. Своїх співвітчизників. Не то написав. Не так волонтерить. Не того політика підтримує. Взагалі аполітичний. Неналежним чином страждає. Не туди виїхав. Взагалі нашо виїхав. А чому не виїхав.
Забагато балакає. Замало балакає. П’є каву в кав’ярні, сска, а в странє вайна.І чесно, я не знаю, що ще має трапитись з нами, щоб ви перестали одне одного жерти і спрямували весь свій ресурс туди, де власне зараз окопалося Зло. І від’їбались одне від одного хоча б на час навали.Бо згуртована нація — це не ваша бульбашка і не ваш гурток за інтересами.
Нація — це усі перераховані вище категорії. І тільки тоді, коли представники кожної з них не жеруть одне одного.Вважатиму просто хвилинкою рефлексії.
