Дмитро Лук’янюк обороняв Луганщину у складі 57-ї бригади та перестав виходити на зв’язок. Майже п’ять місяців його статус “зник безвісти”. Стільки ж часу родина чоловіка намагається підтвердити, що він у російському полоні.Дружина киянина Дмитра Лук’янюка Лілія розповідає, що чоловік з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до захисту міста.“Він сам з друзями пішов до територіальної оборони для того, щоб обороняти межі нашого району, потім його на підсилення відправили в інший мікрорайон”, — згадує Лілія.
З червня Дмитро у складі 57-Ї бригади ЗСУ вже обороняв Луганщину — був водієм. Після жорстоких боїв в районі населеного пункту Тошківка перестав виходити на зв’язок.“16 червня він останній раз виходив на зв’язок. Потім мені повідомили про те, що він після артобстрілу не повернувся з позиції й вважається зниклим безвісти. Я в це не повірила, тому почала окремо шукати. Ми почали дізнаватися про те, що там багато брали у полон наших військовослужбовців 57-ї бригади. І були свідки з інших бригад, також є докази — фото з полону, відео з полону”, — розповідає дружина військовослужбовця.
Лілія каже, що зверталася в усі служби, які займаються обміном військовополонених: СБУ, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Червоний Хрест, ООН та Національне інформаційне бюро.“Всі кажуть: чекайте підтвердження з тієї сторони. Але підтвердження нема, і ми не знаємо коли воно буде. Ми не знаємо точного місцеперебування, є ймовірне місце, як вони вдягнені, чи є зимовий одяг, тому що холодно. Ми не знаємо, в якому саме стані він знаходиться, може, йому потрібна якась медична допомога. Вони вже від 5 до 8 місяців у полоні — немає від них жодної інформації, немає спілкування з рідними”, — говорить Лілія.
За словами керівника пресслужби Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петра Яценка, є різні механізми для того, щоб вияснити місцеперебування полоненого, в тому числі за допомогою міжнародних організацій.“На жаль не всі міжнародні організації готові виконувати свій мандат. Зараз ми намагаємося створювати тиск — і Україна як держава — на ці організації, для того, щоб вони краще виконували покладені на них функції”, — каже Петро Яценко.
Змінювати статус з “безвісти зниклого” не обов’язково, додає він, бо з полону звільняються і ті, що були у статусі “зниклих безвісти” — на обмін подаються всі без винятку, незалежно від статусу.
Лілія поки не отримала офіційного підтвердження про полон свого чоловіка. Жінка створила громадську організацію “Дружини полонених Тошківки”. Разом з рідними бранців організовують мирні акції.
“Я познайомилася з багатьма дружинами, які так само шукають чоловіків, синів, братів. Тому ми об’єдналися в громадську організацію, щоб шукати своїх чоловіків. Для того, щоб нагадати про наших полонених, розказати про кривавий котел у Тошківці, про ці бойові дії. Тому що про них майже ніхто не згадує. Розповідаємо, що на Луганському напрямку були найважчі бої і що там зникло багато полонених”, — пояснює Лілія Лук’янюк.
